Новини

DW: «Відповідь українському міністру: науковий проект — знак надії»

У фонді Volkswagen Stiftung відповіли на критику Києва щодо ініціативи для науковців України, Росії та Німеччини. Керівник фонду Вільгельм Крулль у розмові з DW назвав проект «знаком надії».

DW: Пане Крулль, українське міністерство освіти піддало критиці конкурс вашого фонду для науковців з України, Росії та Німеччини «Тристоронні партнерства» і, хоча й не заборонило прямо, але висловило сподівання, що українські вчені в умовах російської агресії його бойкотуватимуть. Як би ви могли це прокоментувати?

Вільгельм Крулль: Volkswagen Stiftung ще від самих витоків у 1960-х роках спершу в німецько-ізраїльській співпраці у науці, а згодом у у німецько-китайській і у 80-х — 90- х роках у німецькій співпраці з Цетральною та Східною Європою ставить на формування довіри, сигнали надії. Саме це і тут було задумом після попередніх контактів з науковцями з України та Росії. Нам, як приватному фонду, видалося адекватним подати сигнал, що за всього політичного та економічного напруження, що нині є, наука може стати чимось на кшталт передвісника мирних взаємин у майбутньому. І в цьому контексті ми розглядали проект «тристороннього партнерства» як шлях, щоб у відносно короткий час в унікальному конкурсі створити можливості для подальших зустрічей. Тим більше ми шкодуємо, що тепер, принаймні як ми це розуміємо, науковців в Україні своєрідно закликали не брати у цьому участі. Найближчими днями я напишу відповідальному міністрові, і сподіваюся, що все ж таки нам можливо вдасться досягнути зрушень.

У заяві міністерства йдеться, що «конкурс фактично має на меті поставити в одну площину агресора і його жертву, обілити злочини російського режиму в очах німецької та європейської громадськості». Ваша реакція на ці формулювання?

Це хіба що можливо так тлумачити у загальнополітичній площині, але ми приватний фонд, що підтримує науку, що насамперед зацікавлений у тому, щоб між науковцями і надалі відбувався обмін. Ми розуміємо наукову спільноту як транснаціональну спільноту, що поєднує «ком’юніті» у всьому світі. І яка не бачить це так, наче ми тут хотіли мати справу з киданням звинувачень на ту чи іншу адресу. Тут також не йдеться про те, щоб сказати, що одна сторона має більше правоти, а інша — агресор. Власне, ми б хотіли радше відійти менталітету"жертва-зловмисник". Це завжди було базовою філософією фонду, що потрібно крок за кроком напрацьовувати вихід з таких конфліктів, і з нашого досвіду останніх п’яти десятиліть, наука завжди за допомогою різноманітних ініціатив робить у це вирішальний внесок.

Нині з захоплених сепаратистами територій на Сході України евакуйовано 25 університетів і наукових установ, які фактично втратили всю свою базу. Українське міністерство освіти й науки заявило, що закликало фундацію «Фольксваґен» допомогти насамперед цим ученим за схемою: німецька установа-українська установа-евакуйована українська установа. Але, цитата із заяви міністерства: «На жаль, керівництво фундації „Фольксваґен“ ухвалило інше рішення». Ваша відповідь на ці слова?

Я можу запевнити як відповідальний у фонді, і я знову розмовляв з обома програмними менеджерами, що до нас такі прохання про допомогу жодного часу не надходили. Якби це надійшло до рішення кураторіуму у листопаді минулого року про старт цієї ініціативи, то ми б це точно розглянули в такому контексті. Але до сьогодні до мене не надходило таких звернень. Я вважаю, що представники нині евакуйованих університетів також могли б належати до тих, хто підтримується «тристороннім партнерством», якби вони подали відповідне подання, що здатне витримати експертизу. І ми дуже сподіваємося, що упродовж найближчих днів чи тижнів переговори приведуть до того, що ми шляхом кооперації та спільних спроб цілі, які ми хотіли досягнути цією ініціативою, справді знову зробимо досяжними.

Чи не планує фонд якісь окремі проекти для університетів зі Сходу України, котрі були евакуйовані?

У нас поки немає жодних спеціальних проектів для університетів, що зазнали негативних наслідків. Але це було б додатковою діяльністю, яку я нині не став би виключати. Для цього потрібно спершу почати перемовини, щоб дізнатися, у чому полягають конкретні потреби, які справді приватний фонд ззовні міг би задовольнити в Україні. Утім, поки що в нас немає для цього бази.

Чи був досі інтерес науковців з України та з Росії до цього конкурс?

Була ціла низка подань від самого початку оголошення у січні, а відколи ми дали інформацію на нашому сайті англійською мовою, їх стало ще більше. Ми також мусили зафіксувати з часу появи цієї заяви занепокоєні дзвінки як від зацікавлених українських науковців, так і від німецьких партнерів, які кажуть, що все, мабуть,тепер заморожується. Але з огляду на наш досвід, отриманий в інших регіонах світу, де було напруження, що не можна зарано здаватися, що потрібне терпіння і готовність до діалогу, щоб відповідно можливо все ж таки прийти до цілі. І я запевняю, що упродовж найближчих двох-трьох тижнів ми з великою енергією намагатимемося це робити.

Тобто конкурс має продовжуватися, він не скасовується?

Ні. Наразі ми не бачимо приводу сказати, що усе повністю заморожується. Ми тепер повинні подивитися, чи є, можливо, сенс пересунути крайній термін подачі заявок, щоб на основі, так би мовити, дипломатичних перемовин, все ж таки було визнано, що це не є наступом проти когось в Україні, а що все справді задумано для того, щоб подати сигнал надії. І саме наука, на моє переконання, ймовірно, також може допомогти зробити й в інших сферах крок за кроком внесок і у зниження напруги.

Друк | переглядів - 572 |Кількість коментарів до статті «DW: «Відповідь українському міністру: науковий проект — знак надії»» - 0 | RSS |  Шрифт